In Pectore — більше ніж просто хор
Наша музична подорож розпочалася тихо, у глибині сердець, об’єднаних спільним прагненням співати. З перших нот, які ми заспівали разом, ми відчули неймовірну силу музики, яка здатна зцілювати душі і об’єднувати людей.
In Pectore — це не просто хор, це велика родина, де кожен голос важливий. Ми співаємо про кохання, мрії, надію і віру в майбутнє. Наші концерти – це завжди свято, сповнене щирих емоцій і неповторної атмосфери.
Ми вдячні нашій диригентці Олені Радько, яка стала для нас не лише вчителькою, а й другом та музою. Завдяки її таланту і відданості музиці, ми постійно розвиваємося і досягаємо нових висот.
Цитати учасниць
Коли я побачила оголошення про набір до дитячого хору, я одразу вирішила привести свою доньку на прослуховування, щоб у неї з'явились друзі та безпечне середовище, де можна спілкуватись рідною мовою і займатись улюбленою справою. Тоді я зовсім не усвідомила що такого ж потребую і сама.
Я дуже вдячна Олені за створення нашого дорослого хору. За зустріч із такою кількістю красивих, талановитих і сміливих дівчат. За наш сміх, сльози, палаючі очі, смішні пики на розспівках. За взаємну підтримку і надію, що все вийде не тільки в співі ❤
В моєму житті спів та хор були тільки в початковій школі. Після, вже в дорослому житті, я могла себе уявити трошки художніком, але ніяк першим сопрано 😃 Але сталося так, що в мене співоча дитина, і завдяки цьому я дізналася про набір до хору батьків. І сталося чудо, мене взяли! На цей час, я співаю вже 2 роки. І для мене хор — це і спів, і пізнання чогось нового, і арт-терапія, і сміхотерапія, і коло однодумців.
З дитинства музика була моїм супутником. Усе почалося з фортепіано, високих стосів нот та замерзлих рук на зимових екзаменах. Як і в багатьох дітей, були думки залишити музику. Та останній акорд випускного екзамену став початком нового етапу – мене запросили спробувати себе у вокалі. І цей світ мене захопив! Далі "пустилася берега": були гітара, флейта, контрабас, домра. Потім життя відвело мене від музики на довгі роки – кар'єра, діти. Співала, хіба що, колискові синам…
І раптом – несподіване оголошення про набір до хору дорослих. І знову музика повернулася в моє життя, наповнивши його радістю творчості. Вдячна долі за цей подарунок!
Я приєдналася до хору In Pectore у жовтні 2025 року, пройшла прослуховування, а далі... просто не змогла більше пропустити жодної репетиції або концерту. Для мене хор — це ліки для душі, таке необхідне і цінне спілкування з однодумцями, з талановитими людьми, причетність до чогось прекрасного. Вдячна від щирого серця пані Олені Радко за віру в нас, красиві і дивовижні твори, які ми виконуємо під її керівництвом, і за це диво In Pectore.
Мій перший сезон. Не в усьому, на жаль, вдалося взяти участь, але все одно — це було кілька місяців суцільного кайфу (хоча й ридати доводилося після кількох репетицій, та що вже...)
Спів у хорі — це унікальний досвід, який багато чого допомагає зрозуміти, і про себе, і "за жізнь". З одного боку, ти лише маленька частинка єдиного механізму, яка самотужки, як би не старалася, загальний результат не забезпечить. З іншого ж — якщо схибиш, можеш зіпсувати все, що настаралися інші. Тож важлива кожна на своєму місці, а створити щось цілісне можна тільки в співпраці і єднанні. І ось це відчуття одночасно відповідальності і загальної підтримки, довіри — це абсолютно неймовірно. І можливо це, мабуть, тільки в колективі, де, крім творчих стосунків, людям просто добре перебувати разом. Спілкуватися, реготати, співчувати. І головне ж в усьому цьому — людина, яка весь цей людський і творчий матеріал збирає, формує, скеровує, надихає, часом практично витягує на своїй енергетиці. Це взагалі окрема насолода — спостерігати за роботою нашої пані Олени на репетиціях: як прискіпливо і терпляче ліпиться, вибудовується кожна фраза, кожна нота. Вичищається, шліфується, огранюється. Коли ти граєш на інструменті як солістка, ти робиш це сама, а тут це роблять з тобою. Тобою. Майстерно і впевнено. Make us instruments))
Таке ось вийшло зізнання в коханні)) Можу більше. Але не буду. Подякую тільки: моєму In Pectore, моїм рідним, що дуже допомагали мені, щоб усе взагалі могло відбутися, та нашим слухачам, що давали нам змогу співати для них і тішитися щирими аплодисментами і вдячністю.
А ви, якщо подумали "от би і мені", приходьте до нас, можна долучитися;)))